Тернопільщина печерна

Розклад екскурсій:
-    оглядова по м. Чорткові
-    краєзнавчий музей
-    печера «Млинки» в с. Залісся

В мальовничій долині Серету, де мимохідь розступилися гори, здавна красується чепурне українське місто Чортків; його далеке минуле нам мало відоме, десь не раніше 1522 року згадується в рукописах.

Стрімкі, то пологі береги долини порізані урвистими стоками талих дощових вод та забарвлені в червоний чи сіро-попелястий колір, густо заліснені, порослі чагарниками, повз які по глибокому каньйону, виритому водами по дні колись теплого Сарматського моря, швидко струмить повновода річка, козацьким луком огинає місто і, стишена, нижче мосту полоще в своїх хвилях густі вербові зарості.

Оті морські та річкові потоки неподалік Чорткова на околиці с. Залісся у гіпсових кручах Скалки прорили чудернацькі лабіринти, і тепер численні, вражені природним дивом туристи не можуть відвести зачудованого погляду від іскристих, фантастичних сталактитових натіків на стінах підземної печери Млинки, четвертої за величиною на Поділлі.

Подорожувати по Млинках можна туристам добре фізично підготовленим і при наявності відповідного спорядження - засобів освітлення з розрахунку на 3—6 годин перебування під землею, міцного і зручного одягу (найкраще — робочий комбінезон) та гумового взуття. Подорж у лабіринт Млинків починається у Вхідному залі, що простягнувся майже на 60 метрів.

Тут панує загадковий морок, цілковита тиша. Чути лише зрідка сплески важких краплин води, які падають на дно печери, одірвавшись від плитового склепіння. З Вхідного залу в систему лабіринтів печери веде чотири ходи, що незабаром зливаються в один — Головний. Але краще спочатку пересуватись Лисячим ходом (назву свою він дістав від того, що тут в одному з тупиків було знайдено скелет лиса). Де повзком, а де й навколішки долаються перші десятки метрів шляху.

Гострі виступи скель і стіни вкриті росою. Тут проходить зона змішування поверхневих повітряних мас з повітрям печери, і внаслідок температурних перепадів та різниці у вологості виникає активна конденсація. Спрямувавши світло ліхтариків, можна побачити прошарки гіпсу, що нагадують застиглі морські хвилі. В основну частину печери, де цілорічне утримується однакова температура повітря: 10—11°С при відносній вологості 84—100%. Один поворот, другий... Перед нами маленький зал Сюрприз, з якого розбігається п'ять ходів. Потрібний — найнепомітніший. Тому іноді туристи його обминають і продовжують рухатись прямо широким сорокаметровим коридором, що закінчується тупиком.

Із Сюрпризу потрапляємо у Головний хід, що раптом переходить у просторий грот з каменем-столом посередині. Тут на стінах мерехтливо виграють кристалики гіпсу. Ліворуч від кам'яного стола пролягає Західний лабіринт. Екскурсійний маршрут веде до переходу Веселого: То по-пластунському, то на колінах, то впираючись у стінки мокрого двометрового колодязя можна пробратися до Центрального роздоріжжя, прикрашеного білосніжними суцвіттями кам'яних квітів. Подекуди гіпсові брили вкриті ніби зимовим інеєм або пухнастими сніжинками.

Хід одразу ж повертає ліворуч і виводить на Західне перехрестя, а за ним — у Дівочу галерею гіпсу. Галерея, поступово розширюючись, утворює округлий Сталагмітовий зал з високою щілястою стелею. У центрі височіє кілька сталагмітів, вилискуючи в променях ліхтариків мокрими. Із Сталагмітового залу хід веде у коротке тупикове кільце, небезпечне для відвідування через обвальні стіни, праворуч — продовжується екскурсійний маршрут. Невеликим ходом піднімаємось вгору, потрапляємо до гроту Срібний Дзвін. У цьому мініатюрному підземному палаці площею 10 м2 природа протягом тисячоліть створила унікальний «музичний інструмент».

Близько шістдесяти прозоро-янтаревих і кремово-білих сталактитів завдовжки від десяти сантиметрів до одного метра ще кілька років тому звисали з низької стелі. При легенькому дотику кожен з них звучав по-своєму. І в глухому темному підземеллі виникала мелодія чарівних срібних звуків, що нагадувала то гру на електроксилофоні, то глибоке гудіння дзвонів. Поминувши отвір Кам'яне Око, перед тим глянувши на підземний світ через нього, повертаємося до Центрального роздоріжжя.

Ліворуч залишається складний і не всім доступний перехід через обвальний зал Підводне Царство з химерними сталактитами та іншими кальцитовими натіками. Ідемо прямо вузькою двадцятиметровою галереєю Кам'яна Хвиля. Погляньте на її стіни. Здається, що тут раптово вщухли хвилі розбурханого моря і так застигли на тисячоліття, мов свідок одвічного двобою між каменем і водою . в печері зустрічаються кристалічні квіти, довгі стінки, складені кам'яним «мармеладом» — пасмами різнобарвних нашарувань товщиною 0,1—0,15 метра. Отримайте незабутнє враження від цієї поїздки.

Повернемось до розповіді про Чортків. в цьому мальовничому містіможна відвідати багато пам’яток та краєзнавчий музей:

-    Руїни замку. Він Збудований у 1610 році на місці дерев'яного (кінця XIV - початку XV століть). Колись міцна оборонна споруда, він 6 разів витримував облогу чужинців і лише у 1640-му році ним оволоділи кримські завойовники. У 1655-му замок здобуло московське військо, а його власника П. Потоцького з родиною вивезли в неволю. В добу козацьких повстань слугував захистом можновладців від народного гніву.

-    Вознесенську церкву. Унікальний витвір українського дерев'яного зодчества, споруджено народними умільцями без єдиного цвяха. Збудована у 1630 році як церква Св. Миколая, вона зазнала жахливих руйнувань під час нападів на Чортків турків і татар у 1640-му та 1672-му роках. Остаточно відбудо¬вана у 1717-му і на свято Вознесіння посвячена як Вознесенська. У ті часи церква належала не місту, а селу Долішня Вигнанка. Повністю реставрована у 1996-1997 роках.

-    Церкву Св.Покрови. Збудована на початку XX століття. Біля церкви знаходиться капличка Божої Матері, посвячена 14 жовтня 1908 року на свято Св. Покрови. У 1944-му році була зруйнована фашистською бомбою, але фігура Божої Матері уціліла, не зазнавши ніяких ушкоджень. Як засвідчують старожили, саме у той час біля неї молився радянський воїн і також залишився живим і навіть не пораненим.

-    Стару ратушу і торгові ряди. В центрі міста, на Ринковій площі збереглись торгові ряди ХІХ століття у вигляді двоповерхової споруди з колонадою. Їхньою частиною є прегарна будівля ратуші з годинником. Зовнішній вигляд цієї споруди нагадує середньовічні будинки Північної Європи. Частина торгових рядів - двоповерхова, а частина - одноповерхова. Торгові ряди й зараз виконують свою функцію: тут розміщені м'ясні павільйони, крамнички та бари. Класно! Поруч - галасливий міський базар, який окупував весь центр міста. Ратуша давно припала до смаку кінематографістам: тут знімались фільми"Вершники", "Діти підземелля","Квартет Гварнері", "Вишневі ночі".

Помилувавшись красою загадкового міста, ми відвідаємо краєзнавчий музей, де можна буде ознайомитися з особливостями цього краю, та його традиціями.

Бюро подорожей  «ЕВРИКА» з радістю організує Вам цю незабутню подорож!!!